Вчора
при розмові зі знайомою, вона пожалкувалась яка складна німцька мова. Уяви, каже вона, треба розрізняти слова допустимо і вправі (zulässig і berechtigt), а на нашій мові це ж одне і те саме - "дозволено". Але грань дуже тонка, перше слово означає - дійсно дозволене а друге - виправдене, обгрунтоване.
Знаєте часто клієнти просять "хочу більш не злитися, не нервувати, не сумувати"як часто кажуть "я зараз борюсь з....." По суті це спроба заборонити собі злитися, нервувати, сумувати; заборонити прояв чогось в собі або в іншому. Замість того щоб дозволити. Дозволити. Дозволити злитися. І дозволити проявитися цієї злості екологічно. Дозволити нервуватись. І дозволити собі знайти засоби потім заспокоїти себе. Дозволити сумувати. І дозволити знайти шляхи потім знов підняти собі настрій. В психологіі це ще називають - Розширення. Тобто не прибрати щось, не заборонити а додати інше, що може нейтралізувати або допомогти пройти через складний стан. Розширити можливості, засоби. Дозволити собі та іншим (!) бути різними.
Корні таких заборон в дитинстві, а також загалом в нашій культурі. Батькам або іншим дорослим інколи (або часто) було важко (емоційно) витримати негативні емоціі дитини, або не було часу розбиратись що там трапилось насправді. Тому легше було - заборонити. Інколи різноманітними способами: "припини", "це взагалі не страшно", "на що тут злитися" , "подивись іншим ще гірше", "що ти вигадуєш" і т. д. Форм заборони - безліч. Але за цим як правило одне "обгрунтування'' батьки раніше, а тепер і ми самі часто не витримуєм прояв емоцій (своїх або інших), бо просто не знаємо що з ними робити.
Вихід там де вхід. Дозволяти. І розширити. Спробуйте дати собі дозвіл і право: я дозволяю собі сумувати і дозволяю собі бути веселим; я дозволяю собі злитися і заспокоюватись, нервуватись, дозволяю співчувати собі. Це можно продовжувати і далі кожен раз коли Ви щось хочете заборонити.